Самостійна гра
«Моя дитина весь день займається аутостимуляцією», «Вона просто ходить будинком і кладе собі до рота різні предмети», «Вона сидить у вітальні та постійно дивиться у вікно»… Напевно, кожному АВА-терапевту доводилося чути подібні скарги від батьків. Усі ці проблеми описують дефіцит навичок проведення дозвілля.
Навички проведення дозвілля є тими навичками, інтересами та захопленнями, які є у більшості людей, і які слугують для того, щоб людина могла відволіктися, розслабитися або просто отримати задоволення. Це дуже важлива навичка ведення життєдіяльності.
У рамках АВА-програми іноді дуже просто сфокусувати свою увагу на опануванні навичок і заповненні прогалин у розвитку, випускаючи з уваги загальну картину. Чому трирічній дитині потрібно знати, як розважити самого себе, не залучаючи до цього процесу дорослих? Тому що коли-небудь їй виповниться 19. І що вона робитиме тоді, якщо їй стане нудно, а її мама чи тато будуть зайняті? Кружлятиметься навколо своєї осі? Стояти на столі в кухні? Або ж вона вирушить до шафи з іграшками, витягне гру «Ерудит» і почне складати речення, використовуючи фішки з буквами?
Багато АВА-фахівців сходяться на думці, що основними цільовими навичками проведення дозвілля є: приготування їжі, відеоігри та спілкування з друзями онлайн. Коли нормотиповий дорослий перебуває на самоті, засмучений, збентежений, або ж він закінчив займатися якоюсь діяльністю, йому не потрібно, щоб хтось інший давав йому нові завдання або витягав зі стану меланхолії. Вона має здатність думати про будь-яку діяльність, брати в ній участь і самостійно завершувати її.
Чи можна сказати те саме про дитину з аутизмом? Коли їй нудно, чим вона займається? Коли батьки не можуть надати їй уваги, чи може вона самостійно розважити себе? Коли вона завершує заняття будь-якою діяльністю, чи може вона самостійно перейти до іншого виду діяльності?
Також навчання навичок проведення дозвілля рекомендується у випадках, коли діти проводять увесь свій час, беручи участь у повторюваній поведінці, наприклад, ходячи взад і вперед, бігаючи по сходах угору й униз, обертаючись навколо своєї осі, крутячись на стільцях, вибудовуючи предмети в лінію, жуючи щось на своїх пальцях тощо. Фахівці часто спостерігають ситуації, коли дитина з аутизмом вдома може провести дві години, обходячи колами обідній стіл навшпиньки, час від часу зупиняючись, підстрибуючи, а потім знову продовжуючи рух. Батьки часто повідомлять про те, що така дитина, залишена без уваги, може провести весь день, виконуючи такий ритуал. Для АВА-терапевта і батьків така ситуація має бути сигналом до того, що дитина гостро потребує навчання навичкам проведення дозвілля.
Перш ніж ми перейдемо до питання про те, як саме дітей навчають навичкам проведення дозвілля, варто прояснити деякі поширені помилки. По-перше, тільки через те, що вам здається, ніби якась гра/діяльність/іграшка здасться дитині з аутизмом приємною або цікавою, це не означає, що вона з вами погодиться. Потрібно розуміти, що навички проведення дозвілля, найімовірніше, потребуватимуть багаторазового навчання та підкріплення, перш ніж дитина почне спонтанно та самостійно вибирати гру чи іграшку для інтеракції. По-друге, для того щоб навчити дитину навичок проведення дозвілля, її небажану поведінку необхідно піддати процедурі гасіння або диференціального підкріплення альтернативної поведінки. Не намагайтеся конкурувати з плесканням руками, ходінням навшпиньки або бігом туди-сюди, залучаючи дитину до гри в Монополію, у вас нічого не вийде. Натомість підкріплюйте ту поведінку, яку ви хочете побачити (сісти й грати в гру), та ігноруйте, блокуйте або перенаправляйте ту поведінку, яка є небажаною (ходіння взад і вперед коридором). І, нарешті, треба зазначити, що систематичне надання підказок є важливим допоміжним інструментом. Якщо терапіст працює з дитиною, яка проводить увесь свій день, граючись у кухонній раковині та наспівуючи, він не може очікувати, що така дитина буде здатна грати в гру на зіставлення впродовж 30 хвилин. Це абсолютно нереально. Починати потрібно з такого рівня очікувань, за якого дитина зможе досягти певного успіху. Наприклад, показуючи їй гру на зіставлення, треба для початку підкріплювати сидіння та дотримання тиші, а потім переходити до встановлення таймера на 5-10 секунд. Надавати підказку дитині для того, щоб вона почала гру з Вами, і коли час спливає, надавати їй свободу. Поступово збільшуйте час, упродовж якого дитина братиме участь у грі, і зменшуйте підказки.
Нижче наведено деякі стратегії навчання відповідних навичок проведення дозвілля для заміщення небажаної проблематичної поведінки:
– Починайте навчання цього поняття, використовуючи звичайні «робочі контейнери», в які ви будете поміщати тільки ті предмети, які вимагають від дитини застосування вже добре опанованих нею навичок. Наприклад, наповніть робочий контейнер кольоровими олівцями та розмальовками. Встановіть таймер і дайте дитині підказку до того, щоб вона почала розфарбовувати. Коли час спливає, відкладіть контейнер убік. Поступово збільшуйте тривалість заняття і вводьте нові або невідомі дитині види діяльності. Зрештою, буде корисно організувати таке місце вдома, де дитина зможе сидіти і займатися проведенням дозвілля, наприклад, дивитися або читати книжки, складати пазли, грати в настільні, карткові ігри тощо.
– Використовуйте наочні посібники «Спочатку – Потім», щоб допомогти дитині зрозуміти, що їй необхідно закінчити виконання завдання, яке вона не вважає за потрібне, для того, щоб отримати доступ до бажаного предмета або виду діяльності. «Спочатку ти сядеш і помалюєш, а потім зможеш піти грати». Щойно дитина зрозуміє поняття «Спочатку – Потім», можна створити для неї візуальний розклад із бажаними та небажаними видами діяльності. Наприклад, «Їси полуденок. Вільний час, 2 хвилини. Граєшся на вулиці. Вільний час, 4 хвилини. Граєшся з iPad».
– Разом із цією навичкою від самого початку навчайте дитину самостійності. Зменшуйте кількість підказок і свою участь у процесі, щойно це стає можливим. Намагайтеся надавати підказки за допомогою безмовних жестів або стоячи за спиною у дитини. Пам’ятайте про те, що зрештою ви прагнете того, щоб дитина займалася цією діяльністю у вільний час самостійно.
– Використовуйте візуальні матеріали для вибору, щоб дитина могла вказати, якою діяльністю їй хотілося б зайнятися. Зокрема, у випадку дітей, у яких спостерігаються проблеми з гнучкістю, впровадження права вибору в їхнє проведення вільного часу значно пом’якшує процес навчання цих навичок.
– Надавайте надмірне посилення за демонстрацію бажаних навичок проведення вільного часу, наприклад, розглядання книжки або складання пазла. Перенаправляйте дитину, коли вона займається аутостимуляцією або бере участь у ритуалах, і не приділяйте уваги цій поведінці.
– Забезпечуйте дитині численні можливості для вибору заняття у дозвіллі та модифікуйте навколишнє середовище, якщо в цьому є потреба. Якщо улюбленим заняттям дитини є iPad, у такому разі доступ до iPad потрібно обмежити допоки вона не виконає 2 види іншої діяльності у вільний час. Сховайте iPad або обмежте до нього доступ паролем, а також використовуйте наочні матеріали для того, щоб допомогти дитині зрозуміти, коли вона зможе отримати iPad (наприклад, «Спочатку вільний час – Потім iPad»).